Кислота мурашина, 50мл Реагент

1. Загальна характеристика

1.1. Мурашина кислота (HCOOH, CH₂O₂), молекулярна маса — 46,03, густина — 1,2126 г/см³, безбарвна рідина з різким запахом, температура кипіння — 100,8 °C, температура плавлення — 8,4 °C.

1.2. Для обробки бджіл, уражених вароатозом, застосовується технічна мурашина кислота марки А (вищий і перший сорти) та марки В, згідно з ГОСТ 1706-78, а також мурашина кислота ЧДА (чиста для аналізу) згідно з ГОСТ 5848-73, з концентрацією 86,5%–99,7%. Швидкість випаровування кислоти в вулику повинна становити приблизно 10 мл/добу.

2. Порядок застосування

2.1. Мурашину кислоту для лікування бджіл від вароатозу застосовують за температури зовнішнього повітря від +14 до +25 °C навесні (після масового обльоту бджіл) та в літньо-осінній період (після відкачування меду).

2.2. Мурашину кислоту розміщують у бджолосім’ї навесні двічі з інтервалом 12 днів на термін 3–5 діб, восени — одноразово на 3–5 діб.

2.3. Під час обробки бджолосімей мурашиною кислотою верхні льотки у вуликах мають бути відкритими.

2.4. Кислоту застосовують у поліетиленових пакетах розміром 20×30 см, у плоских флаконах з діаметром горлечка близько 2 см або в побутових поліетиленових кришках діаметром 9 см.

2.4.1. У пакети вкладають 2–3 картонні пластини розміром 15×25 см, товщиною 3–5 мм і вливають 30–50 мл мурашиної кислоти. Після вбирання кислоти пакетом, його щільно закривають, двічі загинаючи верхній край. Безпосередньо перед використанням у пакеті роблять 1–3 отвори (залежно від сили сім’ї) діаметром 1,5 см. Пакет розміщують отворами вниз зверху на рамки ближче до задньої стінки вулика. Під пакет підкладають дві дерев’яні рамки.

2.4.2. У флакони наливають 30–50 мл мурашиної кислоти, вставляють скручений марлевий гніт, товщина якого відповідає діаметру горлечка. Довжина гнота має перевищувати висоту флакона на 3–5 см. Гніт просочують кислотою шляхом занурення пінцетом у флакон. Один кінець виводять назовні та розправляють над горлечком. Флакон підвішують до верхнього бруска порожньої рамки й розміщують збоку гнізда.

2.4.3. Порожню побутову поліетиленову кришку встановлюють у вулик на рамки, наливають у неї 30 мл мурашиної кислоти та накривають картоном розміром 10×10 см.

2.5. Обробка бджолосімей проводиться так: з вулика знімають кришку, утеплювач, холстик і обкурюють бджіл димом із димаря. Пакет, флакон або кришку з кислотою розміщують у вулику згідно з пп. 2.4.1–2.4.3. Потім на рамки кладуть холстик, утеплювач і закривають вулик.

2.6. Мед, отриманий від бджолосімей після обробки, можна вживати в їжу без обмежень.

3. Запобіжні заходи

3.1. При роботі з мурашиною кислотою необхідно дотримуватись правил безпеки:

• до роботи допускаються особи, що пройшли спеціальний інструктаж;

• обробку проводять у халатах, прогумованих фартухах, гумових рукавичках, захисних окулярах та респіраторах;

• розфасовку проводять на відкритому повітрі або у витяжній шафі;

• уникати потрапляння препарату на шкіру, одяг та в очі;

• після завершення роботи зняти спецодяг, ретельно вимити руки, обличчя та прополоскати рот водою.

3.2. У разі потрапляння мурашиної кислоти на шкіру — негайно змити великою кількістю холодної води, потім — водою з милом.

3.2.1. У разі отруєння мурашиною кислотою необхідно провести рясне промивання шлунка водою, прийняти внутрішньо яєчний білок або слизові відвари, негайно звернутись до лікаря (вводять камфору, ізотонічний розчин хлориду натрію, внутрішньовенно — 10 мл 10% розчину хлориду кальцію).

Використання блювотних засобів — заборонено.