Мурашина кислота, 100мл Реагент

Мурашина кислота 85%, 100 мл

1. Загальна характеристика

1.1. Мурашина кислота (HCOOH, CH₂O₂), молекулярна маса — 46,03, густина — 1,2126 г/см³. Це безбарвна рідина з різким запахом. Температура кипіння — 100,8 °С, температура плавлення — 8,4 °С.

1.2. Для обробки бджіл, уражених вароатозом, застосовують технічну мурашину кислоту марки А (вищий та перший сорт) і марки В згідно з ГОСТ 1706-78, а також мурашину кислоту ЧДА (чиста для аналізу) згідно з ГОСТ 5848-73 з концентрацією 86,5–99,7%.

Випаровування кислоти у вулику має становити приблизно 10 мл на добу.

2. Порядок застосування

2.1. Мурашину кислоту для лікування вароатозу застосовують при температурі навколишнього повітря від +14 °С до +25 °С:

• навесні — після масового обльоту бджіл;
• влітку та восени — після відкачування меду.

2.2. Навесні мурашину кислоту поміщають у бджолині сім'ї двічі з інтервалом 12 днів терміном на 3–5 діб.

Восени обробку проводять одноразово протягом 3–5 діб.

2.3. Під час обробки верхні льотки вуликів повинні бути відкритими.

Способи застосування

Мурашину кислоту використовують:

• у поліетиленових пакетах розміром 20 × 30 см;
• у плоских флаконах із діаметром шийки близько 2 см;
• у поліетиленових побутових кришках діаметром 9 см.

2.4.1. Застосування в пакетах

У пакет кладуть 2–3 картонні пластини розміром 15 × 25 см товщиною 3–5 мм, після чого вливають 30–50 мл мурашиної кислоти.

Після повного вбирання кислоти пакет закривають, двічі загинаючи верхній край.

Перед використанням у пакеті роблять 1–3 отвори діаметром 1,5 см (залежно від сили сім'ї).

Пакет розміщують зверху на рамках отворами вниз, ближче до задньої стінки вулика.

Під пакет підкладають дві дерев'яні рейки.

2.4.2. Застосування у флаконах

У флакон наливають 30–50 мл мурашиної кислоти.

Вставляють скручений марлевий гніт, який відповідає діаметру шийки.

Довжина гнота повинна бути на 3–5 см більшою за висоту флакона.

Гніт просочують кислотою, занурюючи його пінцетом у флакон.

Один кінець гнота виводять назовні та розправляють над шийкою.

Флакон підвішують до верхнього бруска порожньої рамки та розміщують збоку гнізда.

2.4.3. Застосування у поліетиленовій кришці

Порожню поліетиленову кришку встановлюють на рамки вулика.

У неї наливають 30 мл мурашиної кислоти.

Зверху накривають картоном розміром 10 × 10 см.

2.5. Проведення обробки

З вулика знімають:

• кришку;
• утеплювальну подушку;
• холстик.

Бджіл злегка обкурюють димом із димаря.

Підготовлений пакет, флакон або кришку з мурашиною кислотою поміщають у вулик відповідно до пунктів 2.4.1–2.4.3.

Після цього на рамки кладуть холстик, утеплюють і закривають вулик.

2.6.

Мед, отриманий від оброблених бджолиних сімей, дозволяється використовувати в їжу без обмежень.

Запобіжні заходи

3.1. При роботі з мурашиною кислотою необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

• до роботи допускаються лише особи, які пройшли спеціальний інструктаж;
• обробку проводять у халатах, прогумованих фартухах, гумових рукавичках, захисних окулярах і респіраторах;
• розфасування виконують у витяжній шафі або на відкритому повітрі;
• не допускати потрапляння препарату на шкіру, одяг та в очі;
• після закінчення роботи зняти спецодяг, ретельно вимити руки й обличчя, прополоскати рот водою.

3.2. При потраплянні мурашиної кислоти на шкіру необхідно негайно промити уражене місце великою кількістю холодної води, після чого — водою з милом.

3.2.1.

При отруєнні мурашиною кислотою необхідно:

• провести рясне промивання шлунка водою;
• прийняти всередину яєчний білок або слизові відвари;
• негайно звернутися до лікаря.

Як медичну допомогу застосовують:

• камфору;
• ізотонічний розчин хлориду натрію;
• внутрішньовенно — 10 мл 10% розчину хлориду кальцію.

Блювотні засоби протипоказані.